Однією з найперших ще на початку червня про видачу «блакитних карт» повідомила Болгарія. Так само заявки на отримання цих документів уже приймають Нідеранди, Cловаччина, Австрія. Румунія запровадила зміни до законодавства в липні.

Водночас не всі держави Євросоюзу впоралися з цим завданням. Приміром, у Люксембурзі відповідні зміни до законодавства потрапили до парламенту лише наприкінці липня і парламент ще не встиг їх розглянути. Міністерство внутрішніх справ Німеччини на своїй веб-сторінці повідомляє, що у ФРН лише готуються до імплементації «блакитної карти».

У липні група депутатів Бундестагу навіть поскаржилася на те, що уряд ще й досі не спрямував відповідних документів до парламенту. А от Франція, навпаки, ще в травні запровадила заходи зі скорочення кількості високоваліфікованих імігрантів. Їхні заявки французи тепер мають розглядати особливо прискіпливо і впродовж довшого часу.

Вимоги для отримання «блакитної картки»

Водночас, однією з осоновоположних ідей, що лежать в основі «блакитної карти» є якраз мобільнітсь працівників. Теоретично власник цього документа має право працювати в будь-якій країні ЄС, окрім Великобрітанії, Данії та Ірландії, після того, як 18 місяців відробив на одному місці у якійсь одній державі Євросоюзу. Окрім цього, директивою передбачається, що заявка працівника має розглядатися не довше 90 днів, і цей процес не може розтягуватися на місяці, як нині відбувається у Франції.

Нині для подачі заявки необхідно мати диплом про вищу освіту і його підтвердження з країни, де працівник хоче влаштоватися на роботу, контракт із роботодавцем і гарантію отримання певної суми грошей у вигляді зарплатні. Кожна країна ЄС має визначати граничну межу мінімальної платні сама. Уже 2013-го року кожна держава Євросоюзу має відзвітувати перед Єврокомісією скільки «блакитних карт» вона відала і представникам яких професій.

Джерело: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15381591,00.html